Хімічна періодичність вимагає розташувати He поруч з Ne, Ar та іншими благородними газами. Його 1s² — завершена перша оболонка, тому низька поляризованість, висока іонізація та відсутність звичайної валентності значно важливіші за формальне закінчення літерою s.
Ілюстрація концептуальна: вона показує зв’язки, а не буквальну фотографію атомів, орбіталей чи мікроскопічних частинок.
Еквівалентність маси й енергії означає, що маса спокою системи є формою її енергії: E₀=mc². У ядерній фізиці це особливо помітно, бо навіть дуже мала різниця мас між початковим і кінцевим станами відповідає великій енергії.
Формула не стверджує, що маса є окремою речовиною, яка «зникає». Вона пов’язує енергію спокою з масою системи. Якщо зв’язана система має меншу внутрішню енергію, ніж її розділені компоненти, її маса спокою також менша.
Швидкість світла дуже велика, тому c² робить енергетичний еквівалент навіть крихітного дефекту маси значним. У ядерній фізиці зручно користуватися атомною одиницею маси та МеВ, щоб напряму порівнювати масові різниці з енергіями реакцій.
Під час синтезу легкі ядра можуть утворити більш міцно зв’язану систему з меншою сумарною масою спокою. Під час поділу дуже важке ядро може перейти до фрагментів із більшою енергією зв’язку на нуклон. В обох випадках різниця енергій проявляється як кінетична енергія частинок і випромінювання.
E=mc² — це формула для енергії спокою. Для рухомих частинок потрібно використовувати повну релятивістську енергію разом з імпульсом. У кожній реакції сумарна енергія та сумарний імпульс зберігаються, навіть коли енергія переходить між масою спокою, рухом і фотонами.