Магніти
Матеріали, що містять елемент «Самарій», застосовують у магнітних системах, коли важливі їхні магнітні властивості.
Самарій (Sm) — хімічний елемент з атомним номером 62. Він розташований у періоді 6, групі —, f-блоці. За кімнатної температури проста речовина зазвичай тверда. Атомний номер дорівнює числу протонів у ядрі й однозначно визначає елемент.
Елемент «Самарій» належить до лантаноїдів, у яких заповнюється 4f-підрівень. Ступінь окиснення +3 особливо поширений, а f-електрони помітно впливають на магнітні та оптичні властивості.
Електрони 4f відносно добре екрановані, тому хімія сусідніх лантаноїдів дуже подібна. Конфігурація [Xe] 4f6 6s2 пояснює тонші відмінності між ними.
Елемент «Самарій» найчастіше утворює сполуки зі ступенем окиснення +3: оксиди, галогеніди та координаційні комплекси. Відмінності у заповненні 4f проявляються в магнітних і люмінесцентних властивостях.
За кімнатної температури проста речовина перебуває у твердому стані. Густина: 7.52 g/cm³. Температура плавлення: 1 346 K (1 073 °C). Температура кипіння: 2 173 K (1 900 °C). Вимірювані фізичні величини можуть залежати від тиску, чистоти зразка та кристалічної структури.
На практиці елемент «Самарій» або його сполуки використовують у таких напрямах: Магніти, Ядерні реактори та Медичні застосування. Конкретна роль залежить від хімічної форми та властивості, яку потрібно використати.
Матеріали, що містять елемент «Самарій», застосовують у магнітних системах, коли важливі їхні магнітні властивості.
Елемент «Самарій» у вигляді відповідного ізотопу або сполуки використовують у задачах, пов’язаних із ядерними реакціями, нейтронами, випромінюванням або радіохімією.
Елемент «Самарій», його певні сполуки або ізотопи знаходять застосування в медицині, діагностиці, імплантаційних матеріалах або біологічних процесах.
Елемент «Самарій» розташований у періоді 6, групі 3 та f-блоці; класифікація: лантаноїд. Порівняння з елементами тієї самої групи показує подібність валентної електронної будови, а рух уздовж періоду — закономірні зміни радіуса, енергії йонізації, електронегативності та характеру зв’язків.
Значення стосуються елемента або нейтрального атома там, де це доречно. Фізичні величини можуть залежати від алотропної форми, тиску, чистоти та умов вимірювання.
Історія вивчення елемента «Самарій» охоплює розпізнавання його хімічної індивідуальності, виділення або одержання речовини та подальший точний опис як елемента з атомним номером 62.
Стандартна атомна маса дорівнює 150.36(2). Це не маса одного конкретного атома, а зважене середнє, що відповідає типовому ізотопному складу природної речовини.
Елемент «Самарій» має принаймні один стабільний ізотоп. Усі ізотопи мають однакову кількість протонів, але різняться кількістю нейтронів і масою атома.
Ризики під час роботи з елементом «Самарій» залежать від хімічної форми, дози та шляху впливу. Проста речовина, йони та сполуки можуть істотно різнитися за біологічною й екологічною дією, тому слід орієнтуватися на дані для конкретної речовини.