Боросилікатне скло
Елемент «Бор» або його сполуки допомагають задавати твердість, колір, термостійкість, оптичні властивості чи хімічну стійкість матеріалу.
Бор (B) — хімічний елемент з атомним номером 5. Він розташований у періоді 2, групі 13, p-блоці. За кімнатної температури проста речовина зазвичай тверда. Атомний номер дорівнює числу протонів у ядрі й однозначно визначає елемент.
Хімічна поведінка елемента «Бор» насамперед визначається валентними електронами та конфігурацією [He] 2s2 2p1. Положення в таблиці допомагає прогнозувати типові ступені окиснення й характер зв’язків.
Порівняння із сусідніми елементами показує зміни атомного радіуса, електронегативності та металічного характеру; ці тренди пояснюють значну частину фізичних і хімічних властивостей.
Елемент «Бор» утворює різноманітні сполуки, властивості яких залежать від ступеня окиснення та типу зв’язку. Серед важливих класів можуть бути оксиди, галогеніди, гідриди, солі й координаційні сполуки.
За кімнатної температури проста речовина перебуває у твердому стані. Густина: 2.34g/cm³. Температура плавлення: 2 365 K (2 092 °C). Температура кипіння: 4 200 K (3 927 °C). Вимірювані фізичні величини можуть залежати від тиску, чистоти зразка та кристалічної структури.
На практиці елемент «Бор» або його сполуки використовують у таких напрямах: Боросилікатне скло, Скловолокно та Живлення рослин. Конкретна роль залежить від хімічної форми та властивості, яку потрібно використати.
Елемент «Бор» або його сполуки допомагають задавати твердість, колір, термостійкість, оптичні властивості чи хімічну стійкість матеріалу.
Елемент «Бор» або його сполуки допомагають задавати твердість, колір, термостійкість, оптичні властивості чи хімічну стійкість матеріалу.
У цій сфері елемент «Бор» або його сполуки застосовують завдяки відповідним хімічним, фізичним чи ізотопним властивостям; конкретна роль залежить від матеріалу та конструкції.
Елемент «Бор» розташований у періоді 2, групі 13 та p-блоці; класифікація: металоїд. Порівняння з елементами тієї самої групи показує подібність валентної електронної будови, а рух уздовж періоду — закономірні зміни радіуса, енергії йонізації, електронегативності та характеру зв’язків.
Значення стосуються елемента або нейтрального атома там, де це доречно. Фізичні величини можуть залежати від алотропної форми, тиску, чистоти та умов вимірювання.
Історія вивчення елемента «Бор» охоплює розпізнавання його хімічної індивідуальності, виділення або одержання речовини та подальший точний опис як елемента з атомним номером 5.
Стандартну атомну масу задають інтервалом [10.806, 10.821]. Ізотопний склад природних зразків може трохи відрізнятися, тому одне десяткове значення приховувало б реальну варіабельність.
Елемент «Бор» має принаймні один стабільний ізотоп. Усі ізотопи мають однакову кількість протонів, але різняться кількістю нейтронів і масою атома.
Ризики під час роботи з елементом «Бор» залежать від хімічної форми, дози та шляху впливу. Проста речовина, йони та сполуки можуть істотно різнитися за біологічною й екологічною дією, тому слід орієнтуватися на дані для конкретної речовини.