Батареї та акумулятори
Матеріали, що містять елемент «Літій», можуть бути електродами, електролітами, каталізаторами або функціональними компонентами систем зберігання та перетворення енергії.
Літій (Li) — хімічний елемент з атомним номером 3. Він розташований у періоді 2, групі 1, s-блоці. За кімнатної температури проста речовина зазвичай тверда. Атомний номер дорівнює числу протонів у ядрі й однозначно визначає елемент.
Елемент «Літій» має один валентний електрон. Його порівняно легко віддати, тому типовими є ступінь окиснення +1 і висока хімічна активність.
Електронна конфігурація [He] 2s1 пов’язує положення елемента з його хімією; вниз по групі зовнішній електрон у середньому віддаляється від ядра й легше відривається.
Для елемента «Літій» найхарактерніший ступінь окиснення +1. Поширені галогеніди, оксиди, гідроксиди та оксигеновмісні солі; через високу активність вільний метал у природі практично не трапляється.
За кімнатної температури проста речовина перебуває у твердому стані. Густина: 0.534 g/cm³. Температура плавлення: 453.6 K (180.5 °C). Температура кипіння: 1 603 K (1 330 °C). Вимірювані фізичні величини можуть залежати від тиску, чистоти зразка та кристалічної структури.
На практиці елемент «Літій» або його сполуки використовують у таких напрямах: Батареї та акумулятори, Спеціальні види скла та Сплави. Конкретна роль залежить від хімічної форми та властивості, яку потрібно використати.
Матеріали, що містять елемент «Літій», можуть бути електродами, електролітами, каталізаторами або функціональними компонентами систем зберігання та перетворення енергії.
Елемент «Літій» або його сполуки допомагають задавати твердість, колір, термостійкість, оптичні властивості чи хімічну стійкість матеріалу.
Елемент «Літій» додають до деяких сплавів, щоб змінити міцність, корозійну стійкість, жаростійкість або інші властивості матеріалу.
Елемент «Літій» розташований у періоді 2, групі 1 та s-блоці; класифікація: лужний метал. Порівняння з елементами тієї самої групи показує подібність валентної електронної будови, а рух уздовж періоду — закономірні зміни радіуса, енергії йонізації, електронегативності та характеру зв’язків.
Значення стосуються елемента або нейтрального атома там, де це доречно. Фізичні величини можуть залежати від алотропної форми, тиску, чистоти та умов вимірювання.
Історія вивчення елемента «Літій» охоплює розпізнавання його хімічної індивідуальності, виділення або одержання речовини та подальший точний опис як елемента з атомним номером 3.
Стандартну атомну масу задають інтервалом [6.938, 6.997]. Ізотопний склад природних зразків може трохи відрізнятися, тому одне десяткове значення приховувало б реальну варіабельність.
Елемент «Літій» має принаймні один стабільний ізотоп. Усі ізотопи мають однакову кількість протонів, але різняться кількістю нейтронів і масою атома.
Ризики під час роботи з елементом «Літій» залежать від хімічної форми, дози та шляху впливу. Проста речовина, йони та сполуки можуть істотно різнитися за біологічною й екологічною дією, тому слід орієнтуватися на дані для конкретної речовини.