Дихання
У цій сфері елемент «Оксиген» або його сполуки застосовують завдяки відповідним хімічним, фізичним чи ізотопним властивостям; конкретна роль залежить від матеріалу та конструкції.
Оксиген (O) — хімічний елемент з атомним номером 8. Він розташований у періоді 2, групі 16, p-блоці. За кімнатної температури проста речовина є газом. Атомний номер дорівнює числу протонів у ядрі й однозначно визначає елемент. У назві простої речовини часто вживають слово «кисень».
Елемент «Оксиген» міститься в групі 16 і має шість валентних електронів. Для елементів цієї групи характерні утворення двох зв’язків або приєднання двох електронів; важчі представники можуть мати кілька позитивних ступенів окиснення.
Конфігурація [He] 2s2 2p4 допомагає пояснити утворення оксидів, оксигеновмісних аніонів і ковалентних сполук, а також закономірності вниз по групі.
Проста речовина кисень існує переважно як O₂; інша молекулярна форма — озон O₃. У сполуках Оксиген утворює оксиди, гідроксиди, оксигеновмісні аніони та ковалентні зв’язки; ступінь окиснення −2 особливо поширений.
За кімнатної температури проста речовина перебуває у газоподібному стані. Густина: 1.429 g/L. Температура плавлення: 54.37 K (-218.8 °C). Температура кипіння: 90.19 K (-183 °C). Вимірювані фізичні величини можуть залежати від тиску, чистоти зразка та кристалічної структури.
На практиці елемент «Оксиген» або його сполуки використовують у таких напрямах: Дихання, Металургія, Сталь та Очищення води. Конкретна роль залежить від хімічної форми та властивості, яку потрібно використати.
У цій сфері елемент «Оксиген» або його сполуки застосовують завдяки відповідним хімічним, фізичним чи ізотопним властивостям; конкретна роль залежить від матеріалу та конструкції.
У металургії елемент «Оксиген» використовують для легування, покриттів, з’єднання матеріалів або керування властивостями поверхні.
Елемент «Оксиген» додають до деяких сплавів, щоб змінити міцність, корозійну стійкість, жаростійкість або інші властивості матеріалу.
У цій сфері елемент «Оксиген» або його сполуки застосовують завдяки відповідним хімічним, фізичним чи ізотопним властивостям; конкретна роль залежить від матеріалу та конструкції.
Елемент «Оксиген» розташований у періоді 2, групі 16 та p-блоці; класифікація: двоатомний неметал. Порівняння з елементами тієї самої групи показує подібність валентної електронної будови, а рух уздовж періоду — закономірні зміни радіуса, енергії йонізації, електронегативності та характеру зв’язків.
Значення стосуються елемента або нейтрального атома там, де це доречно. Фізичні величини можуть залежати від алотропної форми, тиску, чистоти та умов вимірювання.
Історія вивчення елемента «Оксиген» охоплює розпізнавання його хімічної індивідуальності, виділення або одержання речовини та подальший точний опис як елемента з атомним номером 8.
Стандартну атомну масу задають інтервалом [15.99903, 15.99977]. Ізотопний склад природних зразків може трохи відрізнятися, тому одне десяткове значення приховувало б реальну варіабельність.
Елемент «Оксиген» має принаймні один стабільний ізотоп. Усі ізотопи мають однакову кількість протонів, але різняться кількістю нейтронів і масою атома.
Ризики під час роботи з елементом «Оксиген» залежать від хімічної форми, дози та шляху впливу. Проста речовина, йони та сполуки можуть істотно різнитися за біологічною й екологічною дією, тому слід орієнтуватися на дані для конкретної речовини.