Зварювання
У металургії елемент «Аргон» використовують для легування, покриттів, з’єднання матеріалів або керування властивостями поверхні.
Аргон (Ar) — хімічний елемент з атомним номером 18. Він розташований у періоді 3, групі 18, p-блоці. За кімнатної температури проста речовина є газом. Атомний номер дорівнює числу протонів у ядрі й однозначно визначає елемент.
Атом елемента «Аргон» має заповнену зовнішню електронну оболонку, тому схильність віддавати, приєднувати або спільно використовувати електрони невелика. Це пояснює низьку реакційну здатність благородних газів.
Конфігурація [Ne] 3s2 3p6 добре показує цю закономірність. Найважчі благородні гази, однак, не є абсолютно інертними й за спеціальних умов можуть утворювати сполуки.
За звичайних умов проста речовина елемента «Аргон» є одноатомною. Через заповнену валентну оболонку стійких сполук значно менше, ніж у елементів сусідніх груп.
За кімнатної температури проста речовина перебуває у газоподібному стані. Густина: 1.784 g/L. Температура плавлення: 83.81 K (-189.3 °C). Температура кипіння: 87.3 K (-185.8 °C). Вимірювані фізичні величини можуть залежати від тиску, чистоти зразка та кристалічної структури.
На практиці елемент «Аргон» або його сполуки використовують у таких напрямах: Зварювання, Освітлення та Інертні атмосфери. Конкретна роль залежить від хімічної форми та властивості, яку потрібно використати.
У металургії елемент «Аргон» використовують для легування, покриттів, з’єднання матеріалів або керування властивостями поверхні.
Елемент «Аргон» та його сполуки взаємодіють зі світлом так, що це можна використовувати для генерації, перетворення, передавання або керування випромінюванням.
У цій сфері елемент «Аргон» або його сполуки застосовують завдяки відповідним хімічним, фізичним чи ізотопним властивостям; конкретна роль залежить від матеріалу та конструкції.
Елемент «Аргон» розташований у періоді 3, групі 18 та p-блоці; класифікація: благородний газ. Порівняння з елементами тієї самої групи показує подібність валентної електронної будови, а рух уздовж періоду — закономірні зміни радіуса, енергії йонізації, електронегативності та характеру зв’язків.
Значення стосуються елемента або нейтрального атома там, де це доречно. Фізичні величини можуть залежати від алотропної форми, тиску, чистоти та умов вимірювання.
Історія вивчення елемента «Аргон» охоплює розпізнавання його хімічної індивідуальності, виділення або одержання речовини та подальший точний опис як елемента з атомним номером 18.
Стандартну атомну масу задають інтервалом [39.792, 39.963]. Ізотопний склад природних зразків може трохи відрізнятися, тому одне десяткове значення приховувало б реальну варіабельність.
Елемент «Аргон» має принаймні один стабільний ізотоп. Усі ізотопи мають однакову кількість протонів, але різняться кількістю нейтронів і масою атома.
Проста речовина елемента «Аргон» може не бути сильним хімічним токсикантом, але за високої концентрації газ здатний витісняти кисень із повітря. Для великих об’ємів важливі вентиляція та контроль вмісту кисню.